Згідно з нещодавнім опитуванням Ipsos, на запитання щодо [не]задоволення тим, як функціонує демократія в їх країнах, співвідношення НЕзадоволених і задоволених склало у відсотках:
у Франції – 60:19,
у США – 53:20,
у Великій Британії – 51:26,
в Іспанії – 51:27,
в Італії – 49:26,
у Хорватії – 47:18,
у Нідерландах – 37:36,
у Польщі – 31:40,
у Швеції – 15:65.
Тобто з дев’яти країн, в яких відбулося опитування, тільки в двох виявилося НЕзадоволених менше, ніж задоволених, решта ж сім – саме НЕзадоволені.
При цьому:
в усіх опитаних 4 країнах G7 НЕзадоволених демократією – не просто більшість, а більшість переважна,
як, до речі, і в Іспанії з Хорватією, яким, між іншим, є з чим порівнювати, адже диктатори Франко й Тіто, що керували до самої смерті, померли відповідно лише в 1975-му й 1980-му роках після відповідно 36 й 35 років необмеженої влади.
Аналізуючи результати опитування, філософ Сергій Грабовський, який їх навів, зазначає:
“Із тим, що [стан демократіі] погіршився, можна погодитися. Але чому? Чи не тому, що істотно погіршився стан демосу і він усе більше стає схожим на охлос?”
Від себе ж додам: так, цілком згоден. Не демоси, а охлоси.
Бо хіба так вже зовсім недемократично перемогли свого часу на виборах фашисти з НСДАП на чолі з Гітлером, а, якщо враховувати лише “відносно останні часи”, – [за хронологією] Лукашенко (перші рази), Путін (аналогічно), ХАМАС, Янукович, партії Орбана й Фіцо, дивний Навроцький тощо?
На щастя, в Україні головну роль відіграють, коли треба, не стільки демократичні процедури, скільки революції – На граніті, Помаранчева, Гідності (за якими вже потім ледь встигає із змінним успіхом демократія), причому інтервал між ними – вельми невеликий, навіть в певному сенсі мізерний: то 14 років, то 10.
Тож, якщо хтось на “демос/охлос” хоче відреагувати на кшталт сталінської цитати про те, що інших письменників в нього немає, зауважу: а от ПОТЕНЦІЙНО АДЕКВАТНІ НАРОДИ – є. Серед них – народ України.
Джерело: OBOZ.UA
