День "перемоги" і Путін на роздоріжжі

Вперше з 2007 року парад 9 травня в Москві відбудеться без військової техніки. Ймовірно, і в іншому він буде значно уразаний. Це надзвичайно важливий момент, зокрема з точки зору розвитку подій на фронті. Спробую пояснити.

Війна РФ проти України, незважаючи на тривалість, більшу за "Велику Вітчизняну", все ж була, скоріше, фоновим процесом для громадян Росії. Вони її не особливо відчували до 2025 року. Та й у 2025-початку 2026 року мала місце, скоріше, фінансова проблема (відсотки за кредитами, стиснення споживчого ринку). Тема втрат була не такою гострою, з огляду на "найм за гроші" – для "середньостатистичного росіянина" загиблий "сам пішов". А виплати "трунових" були вчасно і виводили сім’ї на інший рівень доходів. З багатьма не надовго, але все ж.

Спроби швидкого завершення, використовуючи сприятливу для РФ активність Трампа і його мотивацію "розвивати відносини з Москвою", поки що безрезультатні. І якщо не вийде завершити війну за "американським сценарієм", то наступні рамки створюватимуть не тільки США, але й ЄС+КНР. Не факт, що вони будуть настільки прийнятні для Росії, але участь Китаю змусить піти на домовленості.

Війна в Затоці дала Кремлю додаткові 3-4 місяці – перша зустріч Трампа і Сі відбудеться в середині травня, а не 1-4 квітня, як планувалося. Та й ключове питання світового порядку денного для них сьогодні – Іран.

Але до кінця осені, до візиту Сі до США, бачення того, як завершити російсько-українську війну, може сформуватися. Тобто у Путіна є час, умовно, до листопада. Щоб продемонструвати "успіхи".

Однак на фронті для нього не все так чудово. ЗС РФ просуваються, але вкрай повільно. Це не можна назвати ані переломом у війні, ані, тим більше, масштабним успіхом. Бачення того, як домогтися змін, окрім збільшення кількості людей на фронті, немає. Але ресурс найму зменшився. Потрібна мобілізація.

У 2026 році, 20 вересня, в єдиний день голосування відбудуться вибори до Держдуми, вибори 10 глав суб'єктів федерації (поки що, думаю, у травні-червні будуть нові відставки і число зросте до 14-15), включаючи "главу Чеченської республіки". А також вибори законодавчих зборів (парламентів) у 39 суб'єктах федерації, включаючи Московську, Тюменську, Нижньогородську, Новгородську та Свердловську області та Санкт-Петербург. Одним словом, наймасштабніша виборча кампанія за останні 10 років.

Ситуація з виборами вже ускладнюється тим, що громадяни РФ вперше з 2022 року масово відчують, що таке війна. По-перше, дрони долітають уже далеко. Це видно, це помітно, це страшно.

І якщо Бєлгород можна було уявити як "локальну проблему" і створити історію про "всенародну допомогу" одному регіону, то розширення географії успішних ударів вже не приховаєш. Усть-Луга видно жителям Ленінградської області, Єкатеринбург і Урал – шок для місцевих. Туапсе – більше ніж порт і НПЗ. Це курортний сезон – "моречко", якого у 2026 році не буде...

На це накладаються побутові проблеми (і історія з Бонею, на мій погляд, була не проявом "голосу народу", а спробою виміряти "температуру в лікарні" навесні, щоб влітку вжити заходів)... І все це створює проблемний фон для виборів. Відсутність історії успіхів на фронті лише погіршить ситуацію.

Повертаємося до питань мобілізації. З огляду на "рік великих виборів", проводити її влітку – ризиковано. Проводити восени, можливо, безглуздо. Адже можуть уже складатися нові контури заморожування війни з точки зору ключових геополітичних центрів. Просто не встигнеш домогтися ефекту на фронті.

І ось тут підходимо до головного. Залишити ситуацію без швидких рішень для Путіна рівнозначно створенню проблем для системи влади і себе особисто. Не критичних на даному етапі, але вкрай болючих.

Адже, з одного боку, будуть незадоволені – ті, хто "війни не помічав". З іншого – праві імперці (ті самі військові кореспонденти та їхня аудиторія), на яких розраховує Путін, але яких так і не поставили під повний контроль.

Вихід із проблеми може бути у вигляді старого анекдоту: не можеш побороти проблему, очоли її. У випадку з РФ – зіграти на страху і все ж перевести російсько-українську війну в категорію пропагандистського штампу "народна війна". Тобто, нагнати трохи більше страху, посилити пропаганду через ЗМІ і продемонструвати готовність "жертвувати" і "жертви народу заради Перемоги". Тут мобілізація, навпаки, може стати фактором, що додає балів владі: страшно, значить ми йдемо на непопулярні заходи заради того, щоб це швидко закінчилося.

Такий крок вкрай ризикований, оскільки не вирішує проблему, а лише відкладає її, даючи посилення політичних позицій, максимум, на рік. Але Путіну більше й не треба. Адже до кінця 2026 року може скластися консенсус глобальних гравців щодо того, що цю війну час заморожувати.

Тому я буду уважно стежити за ключовими тезами пропагандистів, кремлівських чиновників, та й самого Путіна в перші травневі дні. Це – час прийняття рішення. Якщо грати на страху перед мобілізацією, то початок процесу має бути покладено в період з 7-8 по 14-15 травня.

Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням