Росія десятиліттями стверджує, що більшість колишніх радянських республік складають те, що Кремль називає своїм "близьким зарубіжжям". Він вважає, що зберігає за собою право втручатися в їхні справи і навіть вторгатися.
Про це пише оглядач The Wall Street Journal (WSJ) Кейсі Мішель. Він зазначив, що ця точка зору існувала задовго до приходу до влади Володимира Путіна, але така регіональна гегемонія є життєво важливою для його наполегливих зусиль щодо відновлення статусу великої держави.
Мішель міркує, що багато американських президентів не були проти того, щоб Росія була регіональним гегемоном.
"Це стосується таких постатей, як Білл Клінтон, який тиснув на Україну та Казахстан, щоб ті відмовилися від своєї ядерної зброї на користь Росії, та Барак Обама, який закрив очі на вторгнення Росії до Грузії та пом'якшив заходи у відповідь на первинне вторгнення Росії в Україну у 2014 році", – перелічив оглядач.
Швеція попередила про можливий удар Росії по НАТО "найближчим часом"
Келлог зробив несподівану заяву щодо перерви в переговорах між Україною та Росією
Ядерна парасолька Америки гарантує свободу Європи: Рютте про недовіру європейців до СШАОднак, з огляду на провальну війну Путіна проти України, мрії Росії про перетворення на велику державу перетворилися на фантазію.
"Росія більше не є навіть провідною регіональною державою в тих областях, де вона колись панувала", - констатував оглядач.
РекламаВін зазначив, що Україна перенесла бойові дії прямо в серце Росії. Крім того, успіхи України почали підривати російську владу над Кримом, позбавляючи окупований півострів поставок.
"Переконання Путіна в тому, що він може завоювати навіть решту Донбасу, дедалі більше розходиться з реальністю, підкреслюючи, наскільки порожніми є зараз претензії Росії на регіональну гегемонію", – наголосив Мішель.
Що в інших країнах
Інші країни російського "ближнього зарубіжжя" також обирають свій власний шлях. Окупований Росією регіон Придністров'я переживає економічний колапс і все більше підтримує реінтеграцію з Молдовою. У Вірменії уряд рухається прозахідним шляхом, нещодавно провівши свій перший двосторонній саміт з Євросоюзом.
"Навіть після того, як Путін пригрозив Єревану "українським сценарієм", уряд не відступив – це дуже далеко від поведінки російського васала", – зауважив журналіст.
РекламаМішель констатував, що країни Центральної Азії все більше віддаляються від російської орбіти. Так, Казахстан заявив, що його офіційна історія пов'язана не з Росією чи СРСР, а зі степовою імперією Золотої Орди. Вплив Москви в цій інтерпретації розглядався як імперське нав'язування.
При цьому, як зазначив Мішель, киргизько-американська дослідниця Еріка Марат писала, що "сприйняття Росії в Киргизстані значно змінилося після повномасштабного вторгнення в Україну".
"Молоді покоління... розглядають радянізацію як за своєю суттю колоніальний досвід, порівнянний з європейською колонізацією Африки та Азії".
У міру того, як стратегічна катастрофа Росії в Україні стає дедалі очевиднішою, не дивно, що інші колишні колонії в "близькому зарубіжжі" прагнуть віддалитися від Москви. Але вона, як і раніше, зберігає вплив у Білорусі, єдиному явному союзнику в її уявному "близькому зарубіжжі".
"Це виняток, що підтверджує правило", – підкреслив оглядач.
Мішель вважає, що регіональний вплив Росії ослаб разом з її військовими успіхами в Україні, і США повинні зробити все можливе, щоб підтримати Київ, а також Вірменію та Молдову.
"Америка може допомогти показати Росію такою, якою вона є насправді: не світовою державою, а тепер, завдяки Путіну, і навіть не регіональною", – підсумував Мішель.
Війна Путіна проти України
Нещодавно видання The Guardian писало про те, що провал Путіна в Україні занадто великий, щоб його могла приховати кремлівська пропагандистська машина. Це тому, що звичайні росіяни за тисячі кілометрів від лінії фронту бачать клуби чорного диму від нафтопереробних заводів, уражених українськими безпілотниками. Крім того, вони відчувають зниження своїх зарплат через інфляцію.
Однак, як зазначив оглядач видання, Путін застряг на острові авторитарної омани, оточений радниками та міністрами, які занадто боягузливі або занадто засліплені ідеологією, щоб поглянути на далекий берег реальності та запропонувати шлях назад.
Джерело: УНІАН