"Сім днів взагалі не спав": боєць розповів про свою найскладнішу операцію на Донеччині

Командир 5-ї окремої важкої механізованої бригади Руслан (Граніт) Габінет розповів про момент під час війни, який його особливо загартував. За його словами, йдеться про втрату командира батальйону. 

"Під час боїв біля станції Майорськ, поблизу Горлівки, ситуація була дуже складною. Командир батальйону вирішив вирівняти стан справ і отримав важке поранення. Пам’ятаю, тоді командир ОТУ "Соледар" знаходився на КСП батальйону. Коли почули доповідь: "командир батальйону – 300, важкий", - тобто поранення було дійсно дуже серйозним, перше, що він запитав: "Хто залишився?". Я сидів поруч, начальник штабу - і фактично прийняв управління боєм", - зазначив він в інтервʼю для "Радіо Свобода".

Військовий наголосив, що в той момент він не відчув паніки, адже розумів, що потрібно робити та куди рухатися. 

"Ми не допустили хаотичного залишення позицій, відступів без команд, які завжди призводять до втрат. А противник не зупинявся - штурмові дії були практично на кожну позицію відділення батальйону. Сім днів, пам’ятаю, узагалі не спав. Одного разу просто заснув із радіостанцією в руках - через дві години мене розбудили з криками: "Там! Там! Там - жах! Командире, допоможіть, рятуйте!"" - поділився Граніт.

За його словами, тоді захисникам вдалося вивести одну роту практично з оточення без втрат. 

"І попри все, що там відбувалося, нам вдалося зупинити подальше просування противника", - додав Габінет.

Водночас боєць розповів про найуспішнішу операцію за весь час свого перебування на фронті. За його словами, йдеться про Бахмутський контрнаступ.

"Пам’ятаю, тоді нам обіцяли - відповідно, і командиру теж обіцяли, - що ми йдемо на відновлення: відпочинемо, перегрупуємося, доукомплектуємося, підготуємося і потім повернемося до виконання завдань. Ми чекали цього відновлення. І одного ранку командир викликав мене на командний пункт і сказав: "Їдемо на Бахмут". Відновлення не було. Було дуже важко після цього повертатися і давати вказівки особовому складу, командирам рот, пояснювати людям, чому нам обіцяли відновлення, а ми їдемо на Бахмут. Це була культова битва - і це справді так", - вважає воїн.

Граніт зазначив, що захисникам доводилося утримувати "дорогу життя". Також, за його словами, були моменти, коли здавалося, що військові вже не зможуть вийти, особливо, коли підірвали міст через канал Сіверський Донець.

"Фактично не було жодної дороги для виїзду. Поки облаштовували переправи, ми залишалися на місці й розуміли, що виїхати не зможемо.  Пішки - так, але це величезна група людей, батальйон. Близько 250 людей на позиціях і ще приблизно 50 - командний склад. Дуже складно було стримувати наступальні дії угруповання "Вагнера". І що би там не казали, вони діяли доволі професійно і їм нічого не бракувало: ні людей, ні ресурсів. Вони наступали хвилями", - підкреслив Габінет.