Китай розпочав "спецоперацію на морі" на схід від Тайваню. На перший погляд, читаючи такі заголовки, можна подумати: "Ну ось, почалося захоплення острова". Адже КНР дійсно направила туди досить значні сили. Але реальність дещо інша.
Для розуміння варто поглянути на карту. Зокрема, на західну частину "Філіппінського моря". Отже, там бачимо Тайвань із двома островами, що належать йому. З північного сходу – ланцюжок островів, що належать Японії, з південного сходу – острови, що належать Філіппінам. Далеко на південному сході – Гуам, що належить США.
Теоретично, питання кордону і, відповідно, кордону економічних зон має обговорюватися трьома учасниками, або навіть чотирма чи п'ятьма (якщо враховувати Палау, яке перебуває в асоціації зі США).
Але є одне "але". Тайвань же не є державою. І, користуючись такою ситуацією, Японія ініціювала переговори з Філіппінами про "демілітацію кордону". Фактично, визначення лінії кордону між двома країнами і, відповідно, кордону економічної зони. Чи брав Тайвань участь у переговорах (адже економічна зона – це важливо для острівної "держави", життєво важливо)? Ні, Тайвань не запросили – адже це "не держава".
І ось тут трапляється кумедне. На тлі вкрай млявої реакції Тайбея, прокидається Пекін. Адже, згідно з їхнім розумінням, у концепції єдиного Китаю (яку не заперечують і на острові), йдеться про кордон Китаю та кордони китайської економічної зони. Одним словом, відправляє флот у регіон, по якому збиралися провести лінію кордону Японія та Філіппіни.
Тайвань, у свою чергу, активізує патрулювання "прикордонних вод". Що логічно для Тайбея. Обурення діями Токіо та Маніли, спроба захистити "свої" територіальні води та економічну зону сьогодні виглядало б як допомога КНР – адже цілі одні – не дати сусідам "провести кордон" без участі Китаю (тут розуміти можна як хочете: що Китайської Республіки, що КНР, що "єдиного Китаю"). І парадоксально, але збройні сили острова та материка були б тактичними союзниками.
З іншого боку, втручання КНР для значної частини жителів Тайваню може бути представлено як захист саме їхніх інтересів. Особливо після усунення частини проблем роботи тайваньських рибалок з портами материкового Китаю.
І, щоб зрозуміти, чи спрацювала така теза, треба стежити не за пресою США чи ЄС, а за заявами керівництва Гоміньдану та Тайванської народної партії (точніше того, що від неї залишилося). Останнє цікаво, з огляду на їхню гру в популізм і громадянський націоналізм.
У будь-якому разі, ситуація в регіоні загострилася. Чи буде військове зіткнення? Сумніваюся. Воно не потрібне жодній зі сторін. Але спроба кожного учасника "захистити свої інтереси" буде широко висвітлюватися в національній пресі. А у Філіппінському морі "сіра зона" залишиться, як мінімум, до виборів до Законодавчого Юаня на початку 2028 року. Як і патрулювання кораблів КНР у цій зоні.
Ігар Тишкевич, політичний аналітик
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланнямДжерело: УНІАН
