Багатоцільовий десантний корабель USS Tripoli (LHA-7) типу America покинув базу в японському Сасебо і прямує на Близький Схід. На борту знаходиться 31-й експедиційний загін морської піхоти – близько 2500 морських піхотинців разом з авіаційним та бойовим компонентом. За словами американських офіційних осіб, перекидання цього формування займе від одного до двох тижнів.
На практиці це означає, що у водах Близького Сходу з'явиться одне з найгнучкіших формувань швидкого реагування у світі, пише Portal Stoczniowy. На борту корабля знаходяться, зокрема, винищувачі F-35B, здатні до вертикальної посадки, транспортні літаки MV-22 Osprey, важкі вертольоти CH-53K, ударні вертольоти AH-1Z і бойовий компонент морської піхоти, здатний вести дії як на морі, так і на суші.
Рішення про відправку підрозділу було прийнято на запит Центрального командування США (CENTCOM) і затверджено міністром оборони. Однак сам факт прийняття цього рішення демонструє щось набагато більш значуще, ніж просто чергову передислокацію кораблів у регіоні.
Потужність авіаносців – і її межі
У районі Близького Сходу вже діють три американські авіаносні ударні групи. У Червоному морі діє USS Gerald R. Ford, в Аравійському морі – USS Abraham Lincoln, а в східній частині Середземного моря підтримку забезпечує USS Harry S. Truman. Загалом це означає понад 200 палубних літаків, близько 20 тисяч моряків і концентрацію військово-морських сил, якої світ не бачив з часів війни в Перській затоці.
Хоча цей потенціал справляє величезне враження, його можливості на практиці досить чітко визначені. Авіаносці служать насамперед для ведення інтенсивних авіаційних дій з палуби корабля.
Однак різниця полягає в тому, що вони не є інструментом для всього. Вони не розчищають мінні поля, не супроводжують танкери через вузькі протоки і не проводять спеціальні операції в гірській місцевості. Вони також не є платформою для захоплення або охорони об'єктів на суші.
USS Tripoli – корабель з іншою філософією дії
Саме тут проявляється роль USS Tripoli. Судна типу America спроектовані як кораблі, здатні проводити експедиційні операції, які не в змозі реалізувати класичні авіаносні групи.
РекламаКлючовим елементом цієї концепції є присутність морської піхоти. Експедиційний загін морської піхоти (Marine Expeditionary Unit) – це на практиці самодостатнє бойове формування, що включає піхоту, розвідку, саперів, фахівців з нейтралізації вибухових пристроїв та власний авіаційний компонент, що забезпечує швидке перекидання сил углиб суші.
У відповідній авіаційній конфігурації USS Tripoli може функціонувати в концепції так званого "блискавичного авіаносця" (Lightning Carrier), що дозволяє базувати до 20 літаків F-35B Lightning II і здійснювати інтенсивні польоти з палуби.
На практиці це призводить до того, що в деяких аналізах кораблі цього класу називають "легкими авіаносцями", хоча формально вони залишаються багатоцільовими десантними кораблями типу America.
Ці літаки є єдиними винищувачами п'ятого покоління, здатними злітати з короткої палуби та здійснювати вертикальну посадку. Їм не потрібні пускові катапульти або гальмівні троси, що використовуються на класичних авіаносцях.
РекламаФактично це дозволяє використовувати корабель як платформу для проведення авіаційних операцій проти наземних і морських цілей, у тому числі проти берегових ракетних батарей.
Чому все ж відправили морських піхотинців
Хоча авіаційний компонент важливий, відправка USS Tripoli має насамперед оперативне значення на рівні наземних дій.
Експедиційний загін морської піхоти підготовлений до проведення десантних операцій, дій в урбанізованому середовищі, боїв у підземних спорудах або місій з порятунку заручників. В останні роки ці підрозділи також інтенсивно тренували операції в важкопрохідній місцевості та швидке перекидання сил вертольотами.
На практиці це означає здатність захопити або взяти під охорону ключові об’єкти, які неможливо нейтралізувати лише авіаударами.
Операції, які не виконає авіаносець
З оперативної точки зору поява USS Tripoli викриває обмеження дій, заснованих виключно на авіації.
Хоча американська авіація здатна знищувати цілі на суші та проводити дії зі стримування, це не вирішує кількох ключових проблем регіону.
Перш за все, мова йде про безпеку судноплавства в Ормузькій протоці. Цей вузький транспортний шлях шириною всього кілька десятків кілометрів може бути паралізований навіть невеликою кількістю морських мін. У такій ситуації ключовими стають можливості супроводу торгових суден, проведення спеціальних операцій на суші та швидкого перекидання сил, здатних реагувати в кризовій ситуації.
Варто зазначити, що сама передислокація корабля такого класу багато говорить про підготовку збройних сил США. Відправлення багатоцільового десантного корабля з багатотисячним компонентом морської піхоти не є лише демонстрацією сили. На практиці це означає підготовку до операцій, які не вирішать одні лише авіаудари – від забезпечення судноплавства в районі Ормузької протоки до експедиційних дій, що проводяться безпосередньо з моря.
Раніше УНІАН повідомляв, що США перекинули десятки винищувачів-невидимок F-35A на "задній двір" Китаю.
Джерело: УНІАН
